Голова «Європейської партії України» Катеринчук увійшов у президентський рейтинг

Озвучено результати соціологічних опитувань провідних аналітцентрів

катеринчук222

Оприлюднені нещодавно результати соціологічного опитування «Перезавантаження – відкрита влада» Інституту аналізу і прогнозування, Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка та центру «Соціальний моніторинг» зафіксували приблизно рівний рейтинг політичних симпатій українців до Петра Порошенка та Юлії Тимошенко – 19,5% та 19,4%.

Це означає, що жоден з провідних політичних гравців не може відчувати себе впевнено напередодні вочевидь бурхливої політичної осені. А те, що загострення політичного життя неминуче – визнають навіть ті, хто хотів би й надалі спокійно користуватися перевагами перебування у владі. Високі комунальні тарифи, захмарні ціни, гальмування реформ і – головне – невизначена ситуація у зоні АТО, яка майже щоденно призводить до нових жертв – все це спонукатиме українців все жорсткіше вимагати відповідей у можновладців, пишуть всеукраїнські ЗМІ.

Про те, що хтось з нинішніх лідерів опозиційних партій може взяти на себе відповідальність за ситуацію у країні (а до лав опозиціонерів записують себе майже всі представники політичного Олімпу) мова навіть не йде. Уявімо себе, наприклад, Ляшка у ролі міністра фінансів…

“Нові обличчя” активістів та волонтерів, які дуже комфортно відчувають себе у соціальних мережах, як правило, малознайомі пересічним громадянам, і вагомого впливу на ситуацію в країні не мають. А, отримавши посади, й вони втягуються у звичні корупційні схеми. Фактично, все йде до того, що ситуація в українській політиці стає патовою. Суспільство вимагає рішучих змін, влада ініціювати ці зміни не може і не хоче, а замінити її немає на кого. Будемо чекати на “війну всіх проти всіх”? Або цьому хаосу є альтернатива?

У цьому контексті можна звернути увагу на один зовні непомітний факт з вищевказаного опитування. 1,9% могли б підтримати на президентських виборах, якби вони відбулися найближчим часом Миколу Катеринчука. 

Він не займає посад у виконавчій владі, але й із гаслами дешевого популізму (“знизити тарифи на 200% негайно і назавжди”) помічений не був. Отже, частка громадян, які у власних політичних симпатіях користуються не емоціями, а розумом, все ж є. І навіть має тенденцію до збільшення, адже до недавніх часів Микола Катеринчук або був учасником масштабних демократичних проектів, або концентрував власну увагу на політичних процесах у Києві.

Відповідно можемо констатувати, що риторика цього політика, спрямована на об’єднання тих, хто підтримує запровадження в Україні європейських стандартів якості життя знаходять тих, хто її підтримує. Власно кажучи, назва його політичної структури – “Європейська партія України” однозначно фіксує – які пріоритети Катеринчук визначає для суспільства у найближчій перспективі та довготерміновій стратегії. Можна вести мову про появу на вітчизняній політичній арені “третьої сили”? І чи не зарано говорити про це із рейтингом підтримки у 1,9%?

У цьому контексті можна згадати про аналогічний (чи навіть нижчий) рейтинг у чинного Президента у часи постійних політичних скандалів у середовищі “помаранчевої” команди. І про поступове повернення у вищі ешелони політики, завдяки пропонуванню ним рецептів розвитку країни, які знаходили підтримку у виборців.

Питання у тому, що формулювання позиції такої “третьої сили” має ґрунтуватися на тому, що її прихильники будуть готові не лише змусити владу виконувати власні обіцянки, а й аргументовано роз’яснювати, що популізм, на якому будують свою політику більшість з нинішніх опозиціонерів – це шлях у нікуди.

Розповідати про прийдешнє “щасливе життя”, не вкладаючи у ці розповіді ціннісних орієнтирів – це лише намагання отримати жадану посаду у тій саме владі, яку вони так завзято критикують. І все ж навіть 1,9% дають сподівання очікувати, що раціональна складова в українській політиці витіснятиме дешевий популізм.

Або Україна стане розвиненою європейською державою з високим рівнем соціальних гарантій та захисту, або вона приречена на подальшу стагнацію, коли й попередні роки згадуватимуться з ностальгією.

Є в державі шанс на зміни? Побачимо уже найближчим часом.

Віктор Парчевський,

You Might Be Interested In