Вища освіта в Україні пішла невірним шляхом?У Закарпатті підготовка студентів за окремими спеціальностями неспівпадає з потребами ринку.

 

У середу 15 липня в Ужгороді пройшла наукова конференція під назвою «Людина як інвестиційний проект сьогодення. Інновації в освіті», організована кафедрою туризму УжНУ.

 

Під час конференції, де доповідали науковці краю в найрізноманітніших галузях, була порушена дуже актуальна тема – недоліки у розвитку освіти в державі. Як повідомив завідуючий кафедри туризму УжНУ Ф.Шандор, на ринку праці Закарпаття спостерігається така ситуація: підготовка фахівців за окремими спеціальностями не співпадає з потребами ринку. «Освіта в Україні не встигає за інноваціями просто тому, що у нас усі все знають», — заявив Ф.Шадор. За його словами, система навчання в Україні практично не підлаштовується під новітні течії розвитку та актуальні потреби ринку праці. Нині сама система набуття знань пішла хибним шляхом, вважають науковці.

 

Попри це, як прозвучало під час конференції, наразі в державі проблема не в якості знаннь, а у фактичній безпорадності студентів-випускників. Навіть фахівці з червоними дипломами, володіючи досконало теоретичними знаннями, на практиці здебільшого не здатні працювати за спеціальністю через повну відсутність або жалюгідний відсоток практичних занять, які їм надають у вузах. Випускник-економіст, наприклад, знаючи в теорії все про фінанси, часто-густо не вміє виконати кілька нескладних касових операцій. Це сталося, на думку викладача кафедри психології Мукачівського державного університету Інокентія Корнієнко, через надмірну “академізацію”науки в Україні. Цинізм ситуації полягає в тому, що практичні заняття забирають часу набагато більше, ніж теоретичні, до того ж, вимагають від вузу набагато більших фінансових витрат (навчальних макетів, приладів, розробку «польових» програм, перекваліфікацію кадрів). Щодо кадрів окремо: для того, аби щось змінити у самій освітній системі, необхідно також чималі гроші спрямувати на перекваліфікацію кадрів. Переважна більшість з них – теоретики. Науковці кажуть, що систему навчання не потрібно ламати і зводити нову, її треба просто пристосувати, відкоригувати до потреб сьогодення і ринку праці. За словами І. Корнієнко, “…наша освіта нагадує трубу з отворами, з якої на різних відстанях від початку. Є отвори для спеціалістів — середня освіта, технікум, бакалавр і т. д, і немає проміжкових станів! Але процесс навчання неперервний, він триває протягом всього життя».

 

Одним з важливих аспектів “безпорадності” студентів є також те, що вони перекладають відповідальність за отримання знань на викладачів. Ця думка, до речі, й підтвердилася результатами опитування, проведеного серед студентів 1-2 курсів географічного факультету УжнУ. Зокрема, одним з напрямків цього дослідження була спроба виявити, на кого студенти перекладають відповідальність за своє навчання. У тому ж таки опитування звучала думка про те, що, можливо, студентів варто навчати не лише предмету, а ще й способам пошуку і засвоєння додаткової, актуальнішої інформації.

 

Освіта має бути гнучкою і актуальною — наголосила професор, спеціаліст з дитячого розвитку, Університету Східної Кароліни Наталія Сіра. «Освіта, — це взаємодія. Взаємодія того, хто вчиться з тим хто навчає. І не вірно думати, що перекладання відповідальності за свою освіту на викладача — це проблема вишів, починається з дитинства», — пояснила професор.