Інформаційний привід — стрімке наближення виборів, ну і можливість нарізки «гарячих» і «актуальних» новин для кишенькового інтернет-ресурсу  Clip News на благо власного піару.

Що стосується  інформаційного наповнення конференції — тут усе просто — піщані замки, світле і тепле майбутнє (причому тепло має бути  без газу і світло без електрики) і ні єдиного правдивого  слова про минуле, про те, що зроблено. Адже говорити немає про що…Окрім «наполеонівських» (читай — «ратушняківських») планів.

Один із «яскравих» епізодів прес-конференції викликає до болю знайомі емоції, таке собі дежавю. Очевидно, Сергій Ратушняк  вчився ораторського мистецтва і методів впливу на свідомість громадськості у великого містифікатора Остапа Бендера з яким так люблять порівнювати політичних опонентів Ратушняка його журналісти з «ClipNews». Бо обіцянки, інтонації і захмарні перспективи сильно нагадують героя «12 стільців».

 

 

Ну що тут скажеш – класики у команді спічрайтерів Сергія Ратушняка!

Проаналізуємо роботу цих «класиків»,  зокрема найбільш захоплюючий шматок промови міського голови під назвою «У нас є шанс».

Для підігрівання більшості бюджетних структур міста Ужгорода, що і без того вже «зігріті» автономними котельнями чи не найкраще в Україні, мер планує використати природні стихії.  Ну і сопла Лаваля, звичайно, розміщені якраз між силіконовою долиною в новому районі і садочком на Айвазовського. Аквапарк на палях із незліченною кількістю розваг-кафе-манікюрів увінчає цей архітектурно-інноваційний ансамбль.

Йдемо далі. Вітряні електростанції.  Ось воно — наше світле і  тепле майбутнє. Розставляємо вітряки між горами (із спічу Сергія Миколайовича пам’ятаємо, що гори це не кладовище, де усі паралельно лежать), синхронно будуємо сопла Лаваля (це нічого, що ці самі сопла використовуються при створенні реактивних двигунів для ракет — Сергійко сказав, значить потрібно, значить, нам вони теж підійдуть) і чекаємо вітру. Те, що вітрогенератори встановлюються на пагорбах або височинах (але ніяк не в горах), що заздалегідь  пройшли перевірку на вітряну силу і напрям вітру на протязі мінімум 10 років, мера не хвилює, адже скоро вибори — треба квапитись!

Паралельно з вітряками, на глибині десяти метрів під землею прокладаємо мідні труби. Сергій Миколайович, раз вже полізли в землю, чому не копнули глибше? Ось вам ідея для наступних розмов: якщо заглибитися, в підземеллі можна знайти нафту. Сотні тисяч тонн чорного золота. Ось він — масштаб для обіцянок! Ось розмах! Тут вже можна і аналогію з «Кювейтом» провести і  штучні острови-пальми побудувати, і взагалі повернути океан в наш бік (Нью-Ужгород).

Можна ще довго і весело коментувати і обговорювати геніальні ідеї нашого мера щодо перетворення  Ужгорода на столицю світової енергетики, слухати його безглузді ідеї та нездійсненні обіцянки,  а можна 31 жовтня припинити цей фарс і клоунаду. Як сказав Сергій Миколайович : » Це наш третій і останній шанс»!